Новини

Ще один день нашого Фонду закінчився на позитивній ноті, адже збільшилась кількість земляків, яким ми допомогли. За сприяння ADRA Ukraine у межах проєкту екстреної продовольчої підтримки постраждалого від війни населення України, все більше наших співгромадян мають можливість отримувати необхідні продукти харчування. 13 лютого у м. Запоріжжя таку можливість отримали внутрішньо...

Війна триває І якщо хтось ще сподівається на диво, – дива не буде. Перемога не прийде сама по собі, і ми – ті, хто в тилу, маємо про це пам’ятати і діяти задля перемоги. Не треба чекати, поки хтось виборе її для нас. Кожен ладен обрати свій спосіб боротьби. Війни...

Надто високу ціну за «рускій мір» платять українські міста. Їх стирають з лиця земліОдне із таких міст – Оріхів Запорізької області, що знаходиться поблизу лінії фронту. Невеличке містечко зазнає ударів всіма видами російської зброї. Понівечене, майже повністю зруйноване – це ще один доказ звірства та ціна «свободи». 07.02.2023 наш Фонд...

06.02.2023 жителі Преображенської громади, які тимчасово перебувають у м. Запоріжжя, отримали продовольчі набори. Набір найнеобхідніших продуктів, за сприяння ADRA, Фонд доповнив корисним маслом вершковим, смальцем та квасолею консервованою. Життєво – важлива допомога нашим землякам – першочергова задача нашого Фонду та шанс кожного з нас протистояти агресії у будь – який...

Ми, українці, вже майже рік як набуваємо новий досвід: як жити в умовах, коли сусід-агресор намагається знищити твою країну. І дай Бог, щоб у майбутньому цей досвід нам не знадобився. За цей час ми прожили вже декілька життів: в окупації, в деокупації, як переселенці, безробітні, безхатченкиміж масованими обстрілами, під обстрілами...

Втрати і біль щодня Це війна, і до цього не можна звикнути, і це вже колективні переживання для нас. І коли ця біда наближається надто близько: на сусідню вулицю, в сусідній будинок, стукається у двері до наших знайомих чи друзів, – ми стаємо надто вразливими та беззахисними, ми вже травмовані...

Наше бажання опинитися в завтрашньому дні, без війни, нестримне та болюче. І ми вже будуємо плани на майбутнє: як будемо жити, коли переможемо. Та поки ми живемо у війні, у кожного свій фронт. Ті, хто в тилу, мають стояти за спиною у наших військових і тримати цей стрій. А способів...

Інколи в громадських місцях чи від знайомих можна почути: «Як вже все набридло», «Чи буде цьому край?», «Сил вже немає». Звісно, всі ми люди, і почуття моральної втоми рано чи пізно приходить, і ми починаємо жаліти себе, перекладати відповідальність на інших, жити минулим, страждати в бездіяльності. Та це не найкращий...

Так хочеться прокинутись від цього страшного снуБезтурботно гуляти вулицями рідного міста, знову дивитися на мирне небо, без остраху водити дітей в дитячий садок, щоб всі члени родини були знову разомІ кожного вечора ми мріємо про одне і те ж: прокинутись в новий світлий день – День Перемоги. Мріємо і наближаємо...